Навчальний візит до Норвегії

Громадська організація “Цент інтелектуального та громадського розвитку” спільно із “Благодійним Фондом Богдана Гаврилишина” за програмою “Молодь змінить Україну” сформувала групу із шести громадських діячів, які відвідали Норвегію. Під час поїздки учасники програми вивчали досвід Норвегії, відвідали низку неурядових та державних установ, серед яких – Міністерство праці й соціальної політики, Представництво ЄС в Норвегії, Transparency International (глобальна коаліція проти корупції), Міністерство місцевого самоврядування та модернізації.

Норвегія – унітарна країна. Однак, це стосується радше форми адміністративно-територіального устрою, адже для політичної влади характерний високий ступінь децентралізації. Прикладом цього може слугувати організація системи охорони здоров’я в Норвегії. Так, служба первинної медико-санітарної допомоги функціонує під егідою муніципалітету, заклади стоматологічної допомоги управляються районами, а сфера спеціалізованих медичних послуг належить і управляється державою. Щодо політичної взаємодії, то, на перший погляд, вона базується на принципі противаги. У парламенті є кілька партій, які представляють ліберальний, соціалістичний та інші напрямки. Цікаво, що керівні посади займають не лише члени правлячої партії, але і в рівній мірі опозиціонери. Кожна партія має свої власні інтереси, однак доленосні рішення приймаються колегіально на основі консенсусу. Влада в Норвегії – не привілей, а обов’язок.

Норвежці стверджують, що для їхньої країни характерна егалітарна модель цінностей. Це означає рівні стартові можливості для кожного, незалежно від його походження чи соціального статусу. Однак, дана аксіологічна модель не є егалітарно-колективістською, а поєднана із групово-кооперативними цінностями, де кожен сам шукає власний шлях у суспільстві і добровільно підпорядковує себе вищим цілям, реалізуючи власне призначення у взаємодії з іншими. Корінні мешканці цієї країни переважно неконфліктні. Для них характерна відповідальність, ввічливість, урівноваженість, почуття власної гідності, культура, благородство і привітність.

Норвежці обминають категоричність. Вони не кажуть: «в нас цієї проблеми в суспільстві немає». Вони критично визнають: «у нас ця проблема дуже рідко зустрічається». До прикладу, чесність норвезької управлінської системи є однією із найвищих у світі. Однак, навіть за таких умов не втрачає актуальності потреба забезпечення ще більш високого рівня відкритості і цілісності системи.

95% власності в Норвегії – у приватних руках. Державі належать лише високогірні території. Економіка цієї країни базується на вільному підприємництві. «Правила гри» задає держава. Вона ж і строго слідкує за додержанням норм. Одним із основних понять норвезького управління є рівність. Однак вони наголошують, що рівність повинна бути конкурентною. Для досягнення рівних стартових умов у суспільстві забезпечується вільний доступ всіх норвежців до якісної оствіти. Важливою причиною цього є те, що гроші від видобування нафти – одного із основних економічно ефективних природних ресурсів Норвегії, йдуть не в кишеню олігархам, а на соціальний захист людей. Система справедливого розподілу діє за принципом: чим ти багатший – тим ти більше платиш. Тут зовсім інші цілі для отримання багатства. Більш високе економічне благополуччя людини – це те ж саме, що вищий зріст, більша вага тощо.

За матеріалами звіту учасника програми Олексія Іванова.