Жароміцність сплавів оцінюється межами тривалої міцності або повзучості при високих температурах, та пов'язана, в першу чергу, з їхньою структурою та складом. За структурою жароміцні сплави повинні бути багатофазними з міцними межами зерен та фаз.
Основним фактором, що впливає на жаростійкість, є хімічним складом металу, що визначає захисні властивості оксидної плівки. У таблиці 5.1 наведено порівняльну оцінку жаростійкості ряду чистих металів, визначена за 5-бальною шкалою швидкості окислення в повітряному середовищі в інтервалі робочих температур.
Жароміцність сталі (сплаву) визначається хімічним складом та структурою; до елементів, що підвищують жароміцність, відносяться молібден, вольфрам, ванадій, ніобій, титан, кобальт, алюміній і хром і нікель.
Жароміцністю називається здатність сталей і сплавів витримувати механічні навантаження за високих температур протягом певного часу. При температурах до 600°З зазвичай застосовують термін теплостійкість. Жаростійкість характеризує опір металів та сплавів газової корозії при високих температурах.