Після неймовірної популярності на нього чекало публічне приниження, злидні та зрада. Залишивши остаточно військову службу, з 1920 по 1922 рік Зощенко змінив безліч професій: був агентом карного розшуку, діловодом Петроградського військового порту, столяром, шевцем тощо.
Наприкінці 1930-х років, Зощенко вирішив зосередитися на оповіданнях для дітей. Письменник публікувався в журналах “Їжак” і “Чиж” і невдовзі випустив збірку “Льоля і Минька”, до якої увійшли твори “Великі мандрівники”, “Золоті слова”, “Бабусин подарунок” тощо.
Зощенко зображує радянські порядки і радянських людей в потворно карикатурній формі, наклепницьки представляючи радянських людей примітивними, малокультурними, дурними, з обивательськими смаками і звичаями. Злісно хуліганське зображення Зощенком нашої дійсності супроводжується антирадянськими випадами.
Санкт-Петербург, РосіяМихаїл Михайлович Зощенко / Місце народження