АЛХІМІЯ , -и, ж. Середньовічне містичне вчення, що передувало науковій хімії, спрямоване на відшукування “філософського каменю” як чудесного засобу для перетворення простих металів на золото, для лікування всіх хвороб тощо.
Алхіміки працювали над удосконаленням або очищенням певних матеріалів. Спільними цілями були тетрасомата – перетворення неблагородних металів (наприклад, свинцю) на благородні (насамперед на золото); створення еліксиру безсмертя; створення панацеї – ліків, здатних вилікувати будь-яку хворобу.
АЛХІМІЯ (араб. “аль-кімія”, лат. alchemia), езотерич. вчення і практика вдосконалення (“облагороджування”, одухотворення) речовини природи (передусім металів), а також тіла і душі людини, які існували в разл.