Танах (івр. תנַ"ךְ; також мікро (מִקְרָא) — «читання»; китвей ха-кодеш (כִּתְבֵי הַקֹּדֶשׁ) — «Священе Писання» і «Священне Писання» і «Священне Писання» розділів Термін «Танах» увійшов у вживання в Середні віки.
Шеол (ін.-евр. שְׁאוֹל) – обитель мертвих в іудаїзмі. У текстах Танаха (Старого Завіту) царство мертвих – це місце проживання всіх померлих; туди потрапляють як грішники, а й праведники; поняття про пекло як таке відсутнє.
Тора (на івриті «закон», «вчення») у християнській традиції називається П'ятикнижжя Мойсея; вона розглядається як найдавніша частина Біблії. В юдаїзмі вважається, що Мойсей записав Тору безпосередньо зі слів Всевишнього.
Танах – це єврейська Біблія, що майже дорівнює християнському Старому Завіту. Він написаний на біблійному івриті і складається з трьох частин: Тора (П'ятикнижжя), Невіїм (Пророки) та Ктувім (Писання). Тора була записана у VII-VI століттях до н. е., а найпізніша книга Танаха (книга Данила) датується III століттям до н.