Лікарські речовини виводяться з організму із сечею, калом, потом, слиною, молоком, з повітрям, що видихається. Виведення залежить від швидкості доставки лікарської речовини до видільного органу з кров’ю та від активності власне видільних систем.
Якщо фармакодинаміка – це те, що ліки роблять з організмом (наприклад, аспірин зв’язується з тромбоцитами та робить їх менш клейкими, унаслідок чого у людини знижується тромбоутворення), то фармакокінетика – це те, що організм робить із ліками, наприклад, абсорбує їх і переробляє.
Потрапляючи в організм, таблетка (лікарська форма) вивільняє активні молекули, які всмоктуються в кишечнику за законами простої дифузії – так само, як всмоктуються поживні речовини з харчових продуктів. З кишківника кров несе ліки в печінку. Так влаштована система кровообігу людини і тварин.
Потрапляючи в шлунок, таблетка спочатку набухає, а потім розчиняється, вивільняючи діючі речовини. Подальша дія засобу залежить від локалізації патологічного процесу. Описаний процес може тривати дуже повільно, в той час як симптоми лише посилюються.