Найчастіше використовуються узагальнювальні назви різних видів пива залежно від типу бродіння. Якщо для виробництва пива використовували пивні дріжджі верхового бродіння, то таке пиво називається ель, а якщо пивні дріжджі низового бродіння, то таке пиво називається лагер.
У підсумку пиво виходить менш солодке, ніж ель, і містить менше смакових ноток. Інша відмінність полягає в умовах витримки. Лагер витримується за дуже низької температури – від 0 до 7 градусів. У таких умовах пиво проводить приблизно місяць, після чого набуває знаменитого освіжаючого смаку та легкого аромату.
До XV століття в Англії хміль зовсім не застосовували в пивоварінні; всі види одержуваного напою іменували елем. Замість хмелю як консервант і відтінювач смаку солоду при виробництві елю зазвичай використовували грюйт – суміш трав і/або спецій, яку варили в суслі перед бродінням.
Ель прийшов до нас з Англії, а вперше був зафіксований там у XV столітті. Цей сорт пива вирізняється доволі високим вмістом спирту (від 3%, що доволі рідко, до 12%. У середньому близько 6-7%) і тонким фруктово-ягідним ароматом, солодкуватим післясмаком. Саме ж слово “ель” російською перекладається як “сп’яніння”.