Висота голосу – суб’єктивне слухове сприйняття частоти згущень і розряджень повітря, утворених змиканням і розмиканням голосових складок. Висота голосу визначається в герцах (Гц).
Голосові зв’язки в чоловіків зазвичай масивніші й довші, ніж у жінок, тому частота основного тону чоловічого голосу в нормі перебуває в діапазоні від 80 Гц до 240 Гц, а жіночого – від 140 Гц до 500 Гц.
Висоту звуку вимірюють у мелах – шкалі висот, різницю між якими слухач сприймає як рівну. Тону з частотою 1 кГц і звуковим тиском 2⋅10-3 Па (40 дБ) приписують висоту 1000 крейди; у діапазоні 20 Гц – 9000 Гц укладається близько 3000 крейди.
1,5 – 2 октави – стандартний діапазон середнього вокаліста-початківця; 2,5 – 3 октави – стандартний діапазон професійного вокаліста; 3,5 – 4 октави – рідкість навіть для хорошого професійного вокаліста; 4,5 октави і вище – феномен і велика рідкість, голоси таких людей занесено до Книги рекордів Гіннеса.