Двигун: дизель ХПЗ – Потужність 400 л. с. Екіпаж: 3 особи. Запас ходу: 300-400 км на гусеницях.
В даний момент на сучасних танках мають найбільше поширення дизельні багатопаливні форсовані двигуни потужністю 735-880 кВт (1000-1200 к. с.) і більше; застосовуються також газотурбінні двигуни потужністю до 1100 кВт (1500 к. с.).
Мотор, що отримав позначення В-2, встановлювався перед війною на радянських легких швидкохідних колісно-гусеничних танках БТ-7М, середніх танках Т-34 та важких КВ-1 та КВ-2, а також на важкому гусеничному артилерійському тягачі «Ворошилівець»
На момент початку серійного виробництва танка Т–34 гарантійний ресурс становив 100 мотогодин для Т–34 і 80 мотогодин для КВ-1, і лише за наполяганням наркома М. А. Малишева ці цифри збільшили до 150 і 100 мотогодин відповідно при бажаних військовими 300. Реальна ж напрацювання на відмову часто була нижчою за гарантійні цифри.