В даний час відомо сім оповідань письменника: "Каленік" (1854), "Дядечко і двоюрідний братик" (1855), "Сімейство Гольц" (1870), "Перший заєць" (1871), "Не ті" (1874), " Кактус» (1881) та «Поза модою» (1889). Художня проза Фета пройшла майже непоміченою у сучасників.
Фет перекладав ліричні вірші німецьких поетів – Гете, Шіллера, Уланда, Гейне, Рюккерта, Меріке та ін, французьких – Шеньє, Ламартіна, Беранже, англійських – Байрона, Мура, польського поета Міцкевича, перських поетів Гафіза і Сааді та ін. крім того, він переклав віршами кілька прозових перекладів.
Твори Фета друкували у газетах та журналах ще під час його навчання в університеті. Перша повноцінна робота юного лірика вийшла друком у 1840 році – це була збірка віршів “Ліричний пантеон”, написана у співавторстві з університетським приятелем Аполлоном Григор'євим.