Процес кальцифікації характеризується відкладенням фосфатів кальцію (гідроксиапатитів, оксалатів кальцію та октакальцієвих фосфатів) у м'яких тканинах: у стінці кровоносних судин, міокарді, клапанному апараті серця, а також у нирковій тканині, шкірі, сухожиллях [1].
Коли кількість магнію в крові падає, і баланс кальцію і магнію в організмі порушується, кров насичується кальцієм, який «вимивається» з кісток і потім відкладається у вигляді солей на стінках кровоносних судин, у м'язах, суглобах та внутрішніх органах.
Організм деяких людей засвоює цитрат кальцію кращечим карбонат кальцію. Це стосується людей старшого віку, а також людей з пониженою кислотністю шлунка (наприклад, тих, хто хворий на анемію Аддісона-Бірмера). Цитрат кальцію засвоюється краще всього, якщо його приймати за 30 хвилин до їди.
Кальцій в судинах серця – індикатор майбутніх ускладнень Його відкладення перекривають судини серця (коронарні артерії), тим самим перешкоджаючи припливу крові до серця. Порушення припливу крові, своєю чергою, призводить до порушення харчування м'язи серця (міокарда), викликаючи ішемію чи інфаркт міокарда.