Наголос у латинській мові ніколи не падає на останній склад. Воно ставиться на передостанній склад, якщо він довгий. Склад може бути довгим за природою. Довгими є дифтонги та диграфи.
1. У латинською мовою наголос ніколи не ставиться на останній склад. 2. Наголос ставиться на передостанній складякщо він довгий, і на третій від кінця, якщо передостанній короткий.
Число складів в латинському слові визначається числом голосних звуків: скільки в слові голосних, стільки і складів. Дифтонг є окремим складом.
У латинській мові наголос пов'язаний з довготою і стислою складів. Склад є довгим або коротким залежно від довготи чи стислості його голосного звуку. На листі довгота виражається знаком (–) над голосним, стислість знаком (?), наприклад: ā, ă; ē, е і т.д.