Предками евенків історики вважають оленярів увань. У V-VII століттях вони кочували за Байкалом. В результаті їх змішання з іншими народами і з'явилися евенки, які стали заселяти Сибір уздовж її основних гірських хребтів.
Евенки (самоназв.: евенк, тонгус, орочений – від орон «олень»; іле – «людина») – корінний народ у Середньому та Східному Сибіру. Дуже широкий ареал проживання: від узбережжя Охотського моря на сході до Єнісея на заході, від Північного Льодовитого океану на півночі до Прибайкалля та Амура на півдні. За межами Росії евенки (бл.
Евени (самоназв.: евен, орочел, ороч, ілкан, ламут-наматкан) – корінний народ Сибіру та Далекого Сходу в Російській Федерації. Застарілі назви – ламути, тунгуси. За даними Всеросійського перепису населення 2010 року в Росії мешкає 21 830 евенів, у Красноярському краї – 27 представників цього національності.
Розселення тунгуських племен (предків евенів) з Прибайкалля та Забайкалля по Східному Сибіру почалося в 1-му тисячолітті нашої ери.