Спочатку імбирним пряником називали сушений імбир, трохи пізніше – кондитерський виріб, приготовлений з іншими спеціями та медом.. Наприклад, у перекладі французький імбирний пряник означає "хліб зі спеціями". Серед французької випічки досі є pain d'epices – м'яке печиво на меді зі спеціями.
Батьківщиною сучасних імбирних пряників вважається Великобританія та називають їх у цій країні gingerbread, дослівно імбирний хліб. У X-XI століттях в одному з монастирів ченці почали готувати перші пряники, що стали згодом улюбленими ласощами багатьох європейців.
На думку багатьох істориків, цей звичай був запозичений з Німеччини, у різдвяних традиціях якої з XIII століття печуть знамениті й у наш час лебкухени. У Європі печиво на Різдво прийнято випікати як тематичних і символічних фігурок, присутність яких обов'язково на святковому столі чи ярмарку.
Імбирні пряники, в відмінність від іншого печива, не стають щільним і хрустким, коли їх дістають із духовки. Тож дуже складно сказати, чи готовий він, особливо, оскільки час випікання так сильно залежить від духовки. Як правило, якщо пряник злегка підвівся і підрум'янився по краях, він готовий.