Депортація балкарців – примусове виселення балкарського народу з території Кабардино-Балкарської АРСР, проведене Народним комісаріатом внутрішніх справ СРСР 8-9 березня 1944 за рішенням Державного комітету оборони, в райони Казахстану та Киргизії. Було виселено 37713 осіб.
24 лютого 1944 року Берія запропонував Сталіну виселити балкарців, а їхні землі передати Грузії, щоб вона могла мати оборонний рубіж на північних схилах Великого Кавказу; Кабарді ж це було б ”компенсовано” землями Карача та Черкесії.
Кабардинці – степовий народ, споріднений адигейців та черкесів, що відноситься до абхазо-адизької мовної групи. Балкарці (як і карачаївці, і осетини) є прямими нащадками алан і до цього дня звертаються один до одного "алан" (до жінки – "ала") – "суплемінник".
На підставі наказу НКВС-НКДБ від 25 травня 1944 року Кабардинській АРСР виселяли наступних кабардинців: «Активних німецьких посібників, зрадників, зрадників»; Членів сімей осіб, які добровільно пішли з німецькими військами, що відступили.