Тюрки та жителі царської Росії лезгінами називали численні гірські племена, що населяли Дагестанську область та частину південного схилу Головного Кавказького хребта. Росіяни так називали південних дагестанців, а північних, переважно аварців, звали тавлінцями.
Бутаєв будував етнонім лезгін від лакського слова "лакъсса" – "високий".
В даний час терміном "лезгінські народи" (один з варіантів вживання – "лезгіномовні народи") поєднуються 10 близькоспоріднених народностей: агульці, арчинці, будухи, кризи, лезгіни, Рутульці, табасарани, удіни, хіналуги, цахури.